Понеділок, 30.06.2025, 04:05
Вітаю Вас Гість | RSS

Навчалочка

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 4
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Ні насиллю

Насилля                     

        (застосування особою чи групою осіб  засобів  примусу щодо іншої особи)

 

  • Фізичне: 
    1. Завдання  тілесних  ушкоджень;
    2. Не гарантування умов безпеки та збереження життя і здоров’я;
  • Психологічне :
  1.  Демонстрація розумової переваги;
  2.  Залякування і переслідування;
  3.  Навішування ярликів;
  4.  Ігнорування почуттів;
  • Сексуальне:
  1. Примусові інтимні  контакти або інші  сексуальні дії;
  2. „Кібербулінг”- сексуальне насильство через Інтернет: сексуально образливі записки, листи, фото, відео;
  • Економічне.

                           ЗНУЩАННЯ В ШКОЛІ –

  • Це вид насильства, у якому  жертва потерпає від повторних навмисних згубних дій однієї особи або групи.
  • Це не просто злість, навіть не конфлікт – це ненависть, неповага.

                           ФАКТОРИ   НАСИЛЬСТВА:

  • Сімейні  - агресія в сім’ї, як стиль внутрішньо сімейного спілкування.

       Батьківська  образа робить дітей теж агресивними.

  • Індивідуальні фактори – темперамент і особистісні риси характеру.
  • Шкільні –недостатній рівень нагляду,  особливо в коридорах, на  шкільному  подвір’ї.

                        СТАДІЇ  НАСИЛЛЯ:

І – посилення, напруження, злість, гнів, звинувачення

ІІ – саме насилля

ІІІ – період розслаблення і заспокоєння

За даними ООН  від  сваволі батьків  щорічно  страждають близько 2 млн. дітей у віці  до 14 років.

 Кожен десятий з них вмирає, а 2 тис. кінчають життя самогубством.

 

Ні насиллю в сімейному вихованні!

               Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «насилля» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез­ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі­ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією бать­ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап­робує такий урок на батьках.
Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.
Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит­тя — злочином.
Вихована такими методами дитина дзеркаль­но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.
   Своїми методами виховання ми позбавляє­мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували сим­патію та усмішку, підтримку, співчуття та на­віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия­ви позначаються на психічному стані дитини.
Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’я­зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин.

 Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Помилки покарання
 Покарання як помста.
 Покарання як приниження.
 Карати не дитину, а її поведінку (чітко це розмежовувати).
 Не карати позбавленням любові ( “Я більше тебе не люблю, ти не мій син!”, “Віддам тебе в інтернат!”, “Виростеш бандитом!”.
Не  карати дитину, обмежуючи її природні потреби: їжу, сон, випорожнення.
 Не можна ображати дитину вульгарними словами.
 Не можна карати дитину в присутності інших.
Принципи покарання
 

 

Карати можна лише після системи заохочень, після похвали за бажану поведінку.
 Перш, ніж карати, ми маємо зрозуміти, що сталося.
 Вибір ефективного способу покарання (не кричати і лупцювати, а, наприклад, використовувати метод штрафування, метод тайм-ауту, позбавлення привілеїв).
 Якщо ж ви все-таки вирішили покарати дитину, то потім ви не маєте її жаліти чи плакати разом з нею та просити пробачення.
 Покарання має бути застосоване одразу.
 Якщо караємо, то ми маємо бути спокійними, не сердитися й не гніватися.
 Перед покаранням має бути чітке та коротке пояснення, для чого ми це робимо.

ВПРАВИ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ НАСИЛЬСТВА

Вправа «Техістоскоп»

 Група сідає колом. Один або двоє учасників стають у центрі. Світло вимикають, й учасники у центрі стають у будь-які пози, нерухомо застигаючи в них. За сигналом готовності на короткий час (5—10 с) світло умикають й одразу ж вимикають. У момент спалаху світла ті, хто ходить у колі, намагаються якомога точніше запам'ятати положення тих, хто позує. Після спалаху учасники, які позували в центрі, повертаються на свої місця. Потім світло вмикають, і члени групи, крім тих, хто позував, спільними зусиллями намагаються відновити те, що вони бачили. Натурщиків повертають у коло й «ліплять» із них ті самі пози, в яких, на думку групи, вони перебували під час спалаху світла. Після того, як суперечки вщухнуть, і група дійде загального або кількох альтернативних рішень, учасники в центрі кола демонструють свої справжні пози.

Вправа «Вибір»

 Учасники сідають колом. За командою педагога кожен має вказати рукою на одного зі своїх товаришів по групі, припустимо, на того, з ким він хотів би скласти пару в якійсь іншій грі. Мета гравців — досягти в кожній зі спроб такого вибору, за якого група розпалася б на пари учасників, Котрі взаємно обрали одне одного.

Ця рефлексивна гра, незважаючи на свою простоту, вимагає від учнів урахування дуже багатьох моментів і зазвичай завершується лише після тривалих і безуспішних спроб. Так, на кожному етапі постійно виникають «фатальні» багатокутники, і лише деякі гравці поступово «намацують» одне од­ного й виокремлюються в пари. Члени таких пар, як правило, самоусуваються з подальшого спільного пошуку рішення, адже в кожній наступній спробі продовжують обирати одне одного. Це значно полегшує роботу решті.

 Педагогові слід звернути особливу увагу на ситуації, коли одна зі сформованих пар «розвалюється» на черговому етапі гри.

Вправа «Я — хороший, я — поганий»

 Педагог радить учневі скласти перелік рис свого характеру. Взявши аркуш паперу, потрібно розділити його вздовж і навпіл: у лівій частині перелічити свої хороші риси, а у правій — погані.

 Під час бесіди педагог прагне, Щоб кількість рис в обох стовпчиках була однаковою або щоб хороші переважали. Не рекомендується зупиняти вправу в той момент, коли учень виділив у собі багато негативного і не зміг визначитися, що ж у ньому позитивного.

Вправа «Ідучи, озирнися»

Учні поділяються на пари. Педагог повертає пари одне до одного спинами. Потім учасники пари розходяться в різні боки, але в певний момент мають озирнутися в той самий час і подивитися одне на одного. Зробити це буде непросто, адже вони мають домовитися без жестів і слів. Таким чином їм залишаються лише почуття: подивитися одне одному в очі, спробувати відчути свого партнера. Чи є в них відчуття єднання між собою?

 Кількість спроб для кожної пари необмежена. Однак, якщо двоє людей у такій ситуації «побачать» одне одного з першої або другої спроби, це означає, що між ними є незриме тяжіння.

Вправа «Назустріч одне одному»

 Учасники розбиваються на пари й виконують два завдання.

Завдання 1. Стоячи обличчям одне до одного, з'єднують свої долоні з долонями партнера. Потім одночасно роблять крок назад, другий, третій... При цьому між партнерами постійно існує контакт очей і долонь. Відступ триває якомога довше. Якщо учасники вважають, що «дійшли до точки», то починається зворотний процес. При цьому долоні й далі надійно зв'язують партнерів.

Завдання 2. Ті самі пари. Партнери стоять один перед одним на відстані двох кроків. Потрібно гойднутися назустріч одне одному (не відриваючи ніг від підлоги) так, щоб з'єднатися, спертися долонями (як у завданні 1). Якщо все вийшло — чудово. Тепер кожен робить крок назад і знову спрямовується назустріч своєму партнеру. І ще крок назад…

Гра вчить довіри, допомагає встановити оптимальну дистанцію під час спілкування, контакт, показує, наскільки важлива тактильна підтримка.

Вправа «Багаж у дорогу»

 Один із гравців сідає спиною до інших. Ведучий говорить, що учасники мають зібрати багаж тому, хто йде. Але до «багажу» кладуть не речі (мило, рушник тощо), а риси характеру, що допоможуть у житті. Причому потрібно називати ті риси, які справді є в цієї людини. Одночасно звучать слова, що означають явища, які варто залишити вдома, адже вони можуть Нашкодити.  Педагог стежить за тим, щоб «багаж» особистості відчутно перевищив те, що залишається.

Вправа «Мої правила»

 Для кожного учасника підготуйте папір та олівець. Педагог пропонує учасникам підключити свою уяву.

Ведучий. Уявіть собі, що Любов Іванівна Милосерденко — дуже терпляча і привітна вчителька. Вона ніколи не карає своїх учнів, бо вважає покарання шкідливими й непотрібними. На відміну від неї, Варвара Львівна Кругова — вчителька дуже сувора, і за найменше порушення одразу призначає . покарання; Вона вірить, що учні краще дотримуються правил, якщо знають, що інакше їм доведеться мати справу з неприємними для Них наслідками.

Ми всі відрізняємося одне від одного. Чи можете ви мені сказати, яка вчителька вам подобається більше? Чому? А чи може шкільний учитель бути до своїх учнів завжди лише суворим або лише добрим? Чому?

Педагог ставить у ряд десять стільців і пропонує уявити, що на першому стільці, крайньому праворуч, сидить Любов Іванівна — втілення доброти і терпіння. А останній, десятий стілець, крайній ліворуч, займає Варвара Львівна — зразок суворості й дисципліни. Перед учасниками постає своєрідна шкала, що показує різні типи поводження вчителя зі своїми учнями. Суворість на цій шкалі зростає наліво, а доброта направо. Педагог запитує, чи всім зрозумілі умови. Потім він пропонує учасникам показати на шкалі, який тип ставлення був би для кожного з них найкращим. (Коли учасники підійдуть до обраних стільців, потрібно надати їм змогу сказати, чому вони обрали для себе саме таку міру суворості чи поблажливості. Якщо хочете, можете поцікавитися, який стілець, на думку учасників, підходить ведучому, чому?).

Потім педагог пропонує учасникам повернутися на свої місця та подумки перестрибнути набагато років уперед, у майбутнє...

Ведучий. Уявіть, що ви вже дорослі, у вас уже є свої діти, або що хтось із вас став учителем і сам працює в школі.

Отож, ваші діти або учні не роблять того, про що ви їх просите... Придумайте й запишіть серйозну або жартівну історію про те, що може статися в цьому випадку. Або просто намалюйте це. Можливо, вам захочеться показати два різні варіанти того, що ви робитимете в такій ситуації. Спробуйте зобразити як позитивний, так і негативний сценарії.

Аналіз вправи проводиться за допомогою обговорення:

— Яких правил ти повинен обов'язково  дотримуватися вдома?

 — Що роблять твої батьки, коли ти порушуєш якісь важливі правила або домовленості?

 Чи вибачаєшся ти, порушуючи правила?

 Назви найважливіші правила вашого класу (групи).  Яке з цих правил є для тебе найважливішим?

 Як ти реагуватимеш, якщо твої знайомі порушують установлені правила?

 Що ти робиш для того, щоб спонукати людей дотримуватися правил?

 Чи змінив ти свої уявлення про необхідність використання тих чи інших покарань?

Вправа «Автопортрет»

Педагог пропонує кожному учасникові скласти на аркуші паперу свій психологічний автопортрет. Він повинен містити не менш ніж десять психологічних ознак, що описують особливості його характеру, захоплення, взаємини з іншими людьми, погляди на світ тощо.

Педагог збирає складені учасниками автопортрети і складає їх на свій стіл. Перемішує аркуші й зачитує їх у випадковому порядку. Завдання членів групи — за текстом упізнати автора. При потребі можливий коментар.

Вправа «Лист до себе самого»

 Педагог радить учневі щодня писати листа самому собі. Писати довгі листи рекомендується, коли з'являється необхідність вилити сильні почуття й переживання на папері. У цих листах необхідно описувати свої стани, важливі події, враження від пережитого й відчутого.: Крім психотерапевтичного ефекту ця вправа має й інший. Порівнюючи свої записи, зроблені в різні дні, учень може побачити, наскільки по-різному він ставився до тих самих людей, подій, фактів. Корисно обговорити, від яких причин залежать суперечливі оцінки того, що відбувається.

Вправа «Якби я був...»

Ця гра-перевтілення сприяє саморозкриттю. Учасники вчаться змінювати себе, керувати своїм настроєм.

Педагог «пропонує кожному вибрати собі якусь річ (парасолька, лампа, стілець) і поринути в її світ, уявити себе цією річчю, відчути її «характер». Від імені цієї речі він починає розповідь про те, що розташоване довкола, як вона живе, що відчуває, які її турботи, пристрасті, про її минуле й майбутнє.

 Бажано, щоб ця гра відбувалася у трохи затемненому приміщенні, з елементами театралізації.

 

 

              

                  

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Червень 2025  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів

Copyright MyCorp © 2025
uCoz